Визначення розміру сплати внеску на інфраструктуру

Всі міста розвиваються, і в них чим далі, тим більше новобудов. І у відповідності до чинного законодавства, кожен забудовник, окрім бажання побудувати нове житло, повинен мати бажання і виділити гроші на інфраструктуру міста. На практиці це означає що Забудовнику необхідно виділити певну суму грошей у казну міста. Далі – детальніше.

Формально, процедура називається пайова участь у будівництві інфраструктури міста. Регулюється вона частково законодавством, частково місцевими НПА. Основа виникає згідно ч.2 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності“ (надалі – Закон):

 

«Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь   у створенні   і   розвитку   інженерно-транспортної   та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.»

У місті Львові питання регулюється ухвалою ЛМР № 1697 від 03.04.2008 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова», надалі – Ухвала. В ухвалі зазначений порядок сплати, визначення розміру та інші питання сплати внеску на інфраструктуру. Однак, можна і не платити – на практиці часто виникають питання, коли забудовники знаходять інше застосування для грошей. Згідно п. 3.8. Ухвали  міська рада окремою ухвалою, враховуючи внесок юридичної та/або фізичної особи у соціально-економічний розвиток м.Львова, може за поданням та обгрунтуванням департаменту економічної політики і за погодженням з постійною комісією фінансів та планування бюджету і постійною комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища повністю або частково звільняти інвестора (замовника забудовника) від сплати інвестиційного внеску.  Такі зарахування можна знайти на сайті ЛМР. Аналізуючи їх ,виходить що забудовники будували вулиці, передавали квартири, будували чи прибудовували приміщення «громадського призначення», підземний паркінг, або щось інше в бюджет міста. Формально, місцеві депутати винесли ці категорії у п.15. Ухвали :

 

«Внесок не сплачують інвестори (замовники, забудовники), які здійснюють:

1.5.1 будівництво (реконструкцію) об’єктів будь-якого призначення за кошти міського, державного та/або обласного бюджетів;

1.5.2 спорудження будівель житлового фонду соціального призначення;

1.5.3 будівництво житлових будинків на земельних ділянках, придбаних на аукціоні, організатором якого виступала Львівська міська рада, та за умови включення до ціни таких земельних ділянок вартості облаштування їх інженерними мережами;

1.5.4 будівництво (реконструкція) об’єктів, які будуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок дії надзвичайних ситуацій;

1.5.5 будівництво одноквартирних (односімейних) житлових будинків на земельних ділянках, наданих громадянам для будівництва житлових будинків, у разі перебування сім’ї на квартирному обліку у м.Львові, що підтверджується департаментом житлового господарства та інфраструктури;

1.5.6 реконструкцію (прибудову, добудову, розширення) існуючих одноквартирних (односімейних) житлових будинків (квартир) у межах 50% від загальної площі;

1.5.7 будівництво об’єктів соціальної сфери (дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх та спортивних шкіл, об’єктів позашкільного виховання, охорони здоров’я та соціального забезпечення тощо) за умови передачі їх у власність територіальної громади м.Львова;

1.5.8 будівництво об’єктів, що здійснюється у порядку компенсації за ті, що підлягають знесенню, за умов передачі новозбудованих об’єктів у власність територіальної громади м.Львова; 1.5.9 добудову об’єктів незавершеного будівництва, що були придбані на конкурентних засадах (конкурсі, аукціоні), організатором яких виступала Львівська міська рада;

1.5.10 будівництво релігійно-культових об’єктів;

1.5.11 реставрацію (відтворення втрачених) об’єктів історико-архітектурної спадщини (без зміни техніко-економічних показників) для збереження історико-архітектурних пам’яток;

1.5.12 реконструкцію об’єктів, що є пам’ятками архітектури, історії та культури, якщо інвесторами (замовниками, забудовниками) було здійснено відселення мешканців за кошти інвесторів (замовників, забудовників) зі старих і непридатних для проживання житлових будинків або будівель (споруд), придбаних у процесі приватизації об’єктів (з подальшим відтворенням в існуючих межах та без внутрішнього перепланування);

1.5.13 будівництво об’єктів інженерного забезпечення, енергозбереження та енергопостачання: насосних станцій та теплових мереж, бойлерних, котелень, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів, підстанцій, газових розподільчих пунктів, ліній електропередач за умови передачі їх у власність територіальної громади м.Львова;

1.5.14 будівництво нових об’єктів промислового виробництва або реконструкцію чи перепрофілювання в об’єкти промислового виробництва;

1.5.15 будівництво представництв іноземних держав відповідно до рішення Віденської конвенції від 24.04.1963 “Про консульські зносини“;

1.5.16 будівництво підземних паркінгів.»

Натяк на внесення таких «пожертв» у бюджет міста можна знайти і у законі. Так, згідно ч.5. ст.30 Закону:

 

«Якщо технічними   умовами   передбачається   необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об’єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури   населеного   пункту   зменшується   на   суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об’єкти передаються у комунальну власність.»

Але, завжди потрібно зважати на людський фактор. Бо, навіть якщо ви вирішите збудувати цікавих речей для міста на більшу суму, ніж би ви мали покласти у місцеву казну – влада може не піти вам на зустріч. Ось яскравий тому приклад – 18 грудня 2014 року депутати ЛМР не проголосували за ухвалу, згідно якої забудовник хотів інвестувати у будівництво міста 23 млн, замість необхідних 10.5..

Звичайно не обходиться і без колізій. У відповідності до ч.6 ст.40 Закону:

«Встановлений   органом   місцевого   самоврядування   для замовника   розмір   пайової   участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших   передбачених   законом відрахувань не може перевищувати:

     1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта – для нежитлових будівель та споруд;

     2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта – для житлових будинків.»

А, у Ухвалі ми вже бачимо наступне:

«2.2. Якщо інше не встановлено законодавством України, граничний розмір інвестиційного внеску з врахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, відповідає:
2.2.1 20 відсоткам вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення) ;
2.2.2 10 відсоткам вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення»

Практика ж розрахуванян такої суми лежить в недрах ЛМР – адже реальна вартість будівнитцва рідко коли виринає на поверхню. Крім того, відмова (чи несплата) внеску на інфраструктуру несе за собою неможливість здачі будинку в експлуатацію.